Автор player 
Наявність великих запасів нафти ще не означає, що країна повністю забезпечуватиме себе власною сировиною. Родовища можуть давати нафту, яка не підходить місцевим НПЗ або обходиться надто дорого у видобутку й переробці.
Нафта не є однаковою сировиною в усіх регіонах світу. Вона являє собою суміш різних вуглеводнів, а її властивості залежать насамперед від щільності, в’язкості та вмісту сірки.
Однією з головних характеристик є щільність. За цим показником нафту умовно поділяють на легку та важку, і від цього значною мірою залежить, які нафтопродукти та з якими витратами можна з неї отримати.
Легка нафта зазвичай дозволяє простіше отримувати бензин, дизельне пальне та авіаційний гас. Для переробки важкої сировини потрібне складніше й дорожче обладнання, що безпосередньо впливає на собівартість кінцевих продуктів.
Не менш важливим є вміст сірки. Чим її більше, тим складніше очищати нафту під час переробки, а отже, підприємству доводиться витрачати більше ресурсів.
Значення має і в’язкість. Дуже в’язку нафту складніше видобувати та транспортувати трубопроводами, тоді як менш в’язку сировину простіше перекачувати й доставляти на нафтопереробні заводи.
Саме тому країна може володіти великими нафтовими родовищами й одночасно купувати сировину за кордоном. Наприклад, її НПЗ можуть бути пристосовані до переробки іншого сорту нафти, ніж той, який видобувається всередині країни.
Іноді імпорт виявляється економічно вигіднішим за використання власних запасів. Якщо видобуток на складному родовищі коштує дорого, а світові ціни на нафту падають, розробка таких запасів може тимчасово втратити рентабельність.
Тому сам обсяг нафти під землею не визначає, чи буде країна її імпортувати. Вирішальними стають характеристики сировини, обладнання на НПЗ, витрати на видобуток і транспортування, а також ціни на світовому ринку.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover